Той самий + Зайвий у його грі + Якби я знав… + На мові ельфів + Грай

Той самий

Матвій ховається від зовнішнього світу у книгах. Після сімейної трагедії він ще більше замикається в собі, а в густому повітрі старого будинку, де він живе з мамою та сестрою, постійно спалахують сварки та непорозуміння. Але одна випадкова зустріч спекотним літнім днем ​​назавжди змінює уявлення Матвія про себе, про кохання та про світ

Зайвий у його грі

Даня та Ярослав – однокласники та сусіди, але живуть у паралельних всесвітах. Зразковий Даня змушений працювати з чотирнадцяти років, щоб забезпечувати себе. Він мріє скоріше вступити до університету і поїхати від своєї сім'ї, де він зненавиджений і непотрібний.

У розпещеного хулігана Ярослава є все, але він цього не цінує. Його мрія - малювати графіті, веселитися з друзями і щоб менша мама діставала турботою. Даню зачаровує життя Ярослава, і він вирішує посісти його місце.

Якби я знав…

Джой змалку ненавидів своє справжнє ім'я. Олександр... Ну який із нього Олександр? Але коли почув тихе "Саш", вимовлене цим чарівним голосом, втратив голову. Як хлопчик. По-справжньому закохався вперше у своєму двадцять п'ять.

Тепер заради кохання він готовий поступитися власними принципами та повірити у неможливе. Тепер він з надією чекає її вдома в будь-який час дня і ночі, хоча нікому більше не дозволяє навіть переступити поріг. Тепер він бачить приховані смисли у кожному жесті та погляді. Тепер він божеволіє від цього голосу навіть у найнезручніші миті.

І все б нічого, але голос, що так зачарував Джоя, належить людині, від якої, здається, у цьому всесвіті йому ніколи не отримати взаємності... якщо тільки вони обоє не пожертвують заради любові своїми звичними життями.

Мовою ельфів

Він дивний. З ним ніхто не спілкується.
У нього чудова пам'ять.
Він усюди бродить як привид.
Так вони кажуть.

Він навчається в університеті Бостона, де всі, цураючись, звуть його Ельфом - через татуювання на шиї, накресленої на квенья. А ще тому, що дивак. Дивно дивиться, дивно каже, дивно поводиться, з приходом нової пори року змінює колір волосся. Півночі проводить на вулиці.
Його прізвисько не подобається лише одній людині. Студенту історичного факультету, який уже майже два роки безперервно спостерігає за ним і ночами ходить п'ятами, думаючи, що залишається непоміченим.

Грай

Ти маєш грати закоханість. Ти хоч колись був закоханий?

Теодор не стикався в житті з важкими проблемами, не мучився душевними муками, не був на місці тих, кого сам же день у день змішує з брудом.

І йому абсолютно начхати на покарання, призначені директором школи, поки його не змушують вийти на сцену разом із невдахами з театрального гуртка. Ось тільки єдине, про що він може думати, - це те, що йому доведеться провести пліч-о-пліч з Крістофером Андерсоном найближчий місяць.

З тим самим Крістофером, якого він посилено уникав цілий рік. І який хай і ненавмисно, але все ж таки знайшов спосіб до нього дістатися.

ЗІГРАЙ ЦЕ ДОБРЕ АБО НЕ ГРАЙ Взагалі